Художня діяльність дитини

В дитинстві людина має здатність яскраво і цільно сприймати довколишній світ. При цьому маленька дитина наділена вродженим талантом не просто чути музику або бачити колір, але й переживати їх моральний вплив. Такий дар може з часом втратитись, якщо не надати їй можливість гармонійно жити у світі кольорів, звуків і запахів.

1. ЖИВОПИС

Світ, який нас оточує, багатий фарбами, і кожна фарба розмовляє з нами своєю особливою мовою, проявляючись у тільки їй притаманній дії і має свої індивідуальні якості. Діти добре відчувають таку мову і з задоволенням вступають у гру з фарбами.

Спеціальних завдань на заняттях з живопису дітям не дають, бо мета вихователя полягає не в тому, щоб вчити дитину "правильно" малювати, а створювати умови для переживання якості кольору і розвинути творчі сили особистості. Робота з фарбами має сильний вплив на дитину, тому такі заняття проводять не більше одного разу на тиждень.

"Мокрим по мокрому" - так можна назвати техніку малювання у вальдорфському дитячому садку. Вона найбільше відповідає суті дитини, дозволяючи їй легко змішувати рідкі фарби на вологому папері, отримувати плавні переходи кольорів, гармонійно поєднувати їх між собою. Малюнок виконується тільки основними кольорами: червоним, синім, жовтим. Інші кольори дитина отримує, змішуючи основні в процесі роботи на мокрому папері.

2. МАЛЮВАННЯ ВОСКОВОЮ КРЕЙДОЮ

Дитячий малюнок не належить до мистецтва в традиційному розумінні. У вальдорфському садочку нема спеціальних загальних занять для всіх дітей з малювання. Вальдорфська педагогіка ґрунтується на закономірності, що діти мають властивість у своїх малюнках відображати як свої внутрішні відчуття, так і те, що яскраво пережили як враження від зовнішнього світу. Для вихователя цей аспект важливий тому, що дитячий малюнок є знаком душевного та фізичного розвитку. Характерним фактором є те, що у дітей всього світу в однаковому віці малюнки схожі між собою (особливо тоді, коли дітей не вчать "правильно" малювати). У вальдорфському дитячому садочку завжди у доступному місці лежить папір і кольорова крейда, діти можуть користуватися ними у будь-який час, коли побажають. Вихователь не повинен питати дитину про те, що вона намалювала, а тим більше критикувати або виправляти дитячий малюнок. Малювання у дошкільному віці - це заняття, де небажане наслідування дорослих.

3. ЛІПЛЕННЯ

Ліплення в дитячому садку виконується як спільне заняття. Вихователь ліпить разом з дітьми, демонструючи, як треба працювати з матеріалом. Кращим матеріалом для ліплення є природний віск. Перед ліпленням діти трохи розігрівають його руками, щоб розм'якшити. Діти мають бути абсолютно вільні у виборі теми, або можуть просто побавитися з воском. Спеціальне завдання з ліплення у вальдорфському дитячому садочку відсутнє.

4. РУЧНА ПРАЦЯ ТА ХУДОЖНІ РЕМЕСЛА

Під час вільної гри дітям надається можливість займатися ручною працею. Тут відсутній будь-який примус, повчання, але водночас всі діти залучаються до ручної праці. Які ж задачі ставляться у такій формі роботи з дітьми? Перше - надати дитині можливість працювати пальцями (тобто розвивати дрібну моторику, яка є основою для розвитку мови та мислення). Це, наприклад, шиття /робота з голкою і ниткою/, ткацтво, але без допомоги човника. Друге - робота з природним матеріалом. Третє - не маючи на меті отримати якість праці, включити дитину в реальну роботу " дорослого, привити навики, які знадобляться в житті. Це може бути пошита лялечка, гномик, килимок для хатинки, подушечка для голок; у роботі з деревом - машинки, кораблики, містки, парканці. Важливо, щоб дитячі вироби використовувались надалі у житті групи.

Вид ручної праці залежить від пори року. Так, наприклад, у вересні працюють з шишками, плодами горобини, жолудями, каштанами. В жовтні-листопаді - робота з непряденою вовною.

Сам процес роботи зміцнює волю дитини, дає впевненість в собі. Дитина бачить, як багато речей вона може зробити своїми руками.

5. СПІВ ТА ГРА НА МУЗИЧНИХ ІНСТРУМЕНТАХ

Вальдорфська педагогіка виходить з того факту, що розвиток музичних здібностей дитини в перші сім років її життя відбувається у процесі наслідування дорослих. Власне тому не є необхідними, обов'язковими традиційні музичні заняття для дітей, де їх спрямовано вчать запам'ятовувати тексти та мелодії. Діти надзвичайно сприйнятливі до того, що роблять дорослі, легко вивчають пісні, якщо поруч з ними співає їх вихователь. Його теплий, природний голос легко викликає у дітей емоційний відгук.

Протягом дня вихователь багато співає, повертаючись до одних і тих самих мелодій. То можуть бути невеличкі ритуальні пісні ранкового вітання, перед їжею, подяка за їжу, мелодія, яка закликає дітей до прибирання чи налаштовує їх на роботу-гру з фарбами. Усі мелодії прості, переважно мають фольклорну основу, легко запам'ятовуються дітьми, подобаються їм і стають невід'ємною частиною дитячих ігор або різних занять. Ідеально сприймається і виконується дитиною квінтова музика, а також всяке поєднання звуків, яке дає гармонійне звучання.

Для музичного розвитку дитини важливо слухати тільки живу музику, недопустиме використання в садочку технічного звуковідтворюючого обладнання. Стосовно вибору музичних інструментів, перевагу треба надати тим, які відтворюють звуки, близькі до душі дитини. Першочергово - це арфа, ксилофон, флейта, причому їх звукоряд повинен бути квінтовим. Будь-яке поєднання звуків у цих інструментах створює гармонійне співзвуччя, що дозволяє найменшій дитині творити власні мелодії, наслідуючи вихователя. Добре впливають на емоційний стан дитини народні музичні інструменти: дзвіночки, калатанці, бубон та ін.

6. СЛУХАННЯ КАЗОК

Важливе місце в педагогічному процесі вальдорфського дитячого садка надається казці. Вона є одним із основних засобів виховання, бо її образи звернені до душі дитини. Казка має велике значення в розвитку дитячої фантазії, збагачує мову дитини, розвиває її емоційне життя.

Казку розповідають дітям кожен день. Для неї є свій певний час і певне місце, а також певний ритуал розповіді. Одну і ту ж казку вихователь може розповідати протягом кількох тижнів. Це дає дитині відчуття внутрішнього спокою і можливість досить сильно вжитися в різні казкові образи.

Існує низка методичних вимог до розповідача. Наприклад, важливо, щоб казка розповідалася, а не читалася з книжки. Важливо зберегти народний текст, а не переказувати казку довільно. Особливе значення має спокійно-співуча манера оповідача. Так створюються максимально сприятливі можливості для дійства стародавньої мудрості, яка зберігається у казках. А особистість самого оповідача відсувається на другий план.

Казку дітям не аналізують, вихователь не коментує і не просить дітей запам'ятовувати або спеціально переказувати казку. Разом з тим діти можуть використовувати казкові сюжети у своїх іграх. Перевтілюючись у різних героїв, вони ще раз переживають сюжет казки.